Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.11.2015 року у справі №925/472/15
Постанова ВГСУ від 20.12.2016 року у справі №925/472/15
Ухвала КГС ВП від 21.05.2018 року у справі №925/472/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 рокуСправа № 925/472/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.,суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.за участю представників:відповідача - 1не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача - 2Ісаєнко О.В., дов від 25.11.15 Федорчук В.В. керівник третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) Генеральної прокуратури УкраїниЗбарих С.М., посв.№028728 від 05.09.14розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.15у справі№925/472/15 господарського суду Черкаської області за позовомЗаступника прокурора Черкаської області до1.Свидівоцької сільської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області 2. Черкаське обласне управління водних ресурсівпровизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 25.11.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №925/472/15 господарського суду Черкаської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду Черкаської області в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 33-16 від 29.11.2013 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас", посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. (зареєстровано в реєстрі за № 625).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 у справі № 925/472/15 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 (судді: Хрипун О.О. - головуючий, Власов Ю.Л., Станік С.Р.), позов заступника прокурора Черкаської області задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради № 33-16 від 29.11.2013 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва". Визнаний недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас", посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. (зареєстровано в реєстрі за № 625).

Не погоджуючись з постановою суду, обслуговуючий кооператив "Дніпровський баркас" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 10 Земельного кодексу України у редакції станом на 19.05.2004, підпункту "ж" статті 8 Земельного кодексу України у редакції станом на 13.04.2005, статей 20, 50, 60, 61, 78, 83, 84, 127, 134, 136, 137, 203 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 20, Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 9 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про оцінку землі", статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 82, 84 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163, яка стала об'єктом викупу, не межує з Кременчуцьким водосховищем і тому будь-які обмеження у її використанні, що встановлені Земельним кодексом України відсутні.

Від прокурора відділу прокуратури області надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому прокурор просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У запереченні прокурор зазначає, зокрема, що відсутність у рішенні чіткої вказівки на наявність земель водного фонду не виключає такої можливості. Дійсно у користуванні Відкритого акціонерного товариства "Дослідне господарство племінного заводу "Україна" не могли перебувати спірні землі, оскільки вони відносяться до загальнодержавного водного об'єкту Кременчуцького водосховища та жодного відношення до племінного заводу, окрім того, що межують з його землями, не мало. Спірні ділянки надані відповідачу не за рахунок колишніх земель Відкритого акціонерного товариства "Дослідне господарство племінного заводу "Україна", а за рахунок земель загального користування (штучні водоймища), тобто Кременчуцького водосховища.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників відповідача -2 та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Свидівоцької сільської ради № 33-16 від 29.11.2013 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" надано дозвіл Обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" в особі директора Федорчука Вячеслава Валерійовича на викуп та дозвіл сільському голові Вовк С.М. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 31035 кв.м. згідно із експертною грошовою оцінкою земельної ділянки в сумі 836 393 грн. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району Черкаської області по вулиці Дахнівській.

13.02.2014 між Свидівоцькою сільською радою та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас" був укладений та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. (зареєстровано в реєстрі за № 625) договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким Свидівоцька сільська рада зобов'язалась передати у власність Обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" земельну ділянку, рекреаційного призначення, площею 3,1035 га, розташовану по вул. Дахнівській в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер якої 7124986000:04:005:0163, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

Пунктом 1.1 договору зазначено, що земельна ділянка, яка є предметом договору належить продавцю на праві комунальної власності. У пункті 1.3 договору вказано, що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на землю на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної та комунальної власності у зв'язку з її розмежуванням.

В договорі також зазначено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 14119606, виданого реєстраційною службою Черкаського РУЮ Черкаської області 06.12.2013, земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 234006171249, номер запису про право власності 3721177. Земельна ділянка перебуває в оренді, відповідно до договору оренди землі, укладеним між Свидівоцькою сільською радою та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас" 10.11.2009, зареєстрованим у Черкаському міськрайонному відділі регіональної філії "Центр ДЗК" 27.11.2009 за № 040979600004. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим Державним агентством земельних ресурсів Головного управління Держземагенства у Черкаській області Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області 21.11.2013 року за № НВ-7100927002013, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, не зареєстровані.

Згідно із наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163 та цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення", площею 3,1035 га була зареєстрована 04.12.2013 за Свидівоцькою сільською радою на праві комунальної власності.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради № 33-16 від 29.11.2013 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладеного між Свидівоцькою сільською радою та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас", посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. (зареєстровано в реєстрі за № 625).

Прокурор обґрунтовував свої вимоги, зокрема, тим, що спірна земельна ділянка попередньо відносилась до земель водного фонду; згідно статті 134 Земельного кодексу України земельна ділянка підлягала продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), відповідно до статей 59, 60 Земельного кодексу України заборонено передавати землі водного фонду для цілей визначених спірним договором та взагалі не передбачена можливість продажу таких земель.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що приймаючи спірне рішення, Свидівоцька сільська рада порушила норми Земельного кодексу України, а саме: статті 59, 60 Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель водного фонду для цілей, вказаних у спірних рішенні та договорі, статтю 128 Земельного кодексу України щодо розроблення, погодження та затвердження землевпорядної документації на земельну ділянку, що продається; статтю 134 щодо вимоги про продаж земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах). Суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що у спірному рішенні Свидівоцької сільської ради відсутнє посилання на те, до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка площею 31035 кв.м., дозвіл на викуп якої надано обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" цим рішенням. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформований 21.11.2013, в якому вказано про віднесення цієї земельної ділянки до земель рекреаційного призначення і на який йде посилання у спірному договорі купівлі-продажу, оцінено судом нарівні з іншими доказами та зазначено, що наявними у справі матеріалами не підтверджується віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення в установленому законом порядку та із матеріалів справи вбачається, що вона відноситься до земель водного фонду. Вищезаначені висновки судів зроблені виходячи, зокрема, з того, що згідно листа Управління Держземагентства у Черкаському районі від 05.02.2015, вказано, що згідно матеріалів роздержавлення від 20.02.2001 № 15-12 вказана земельна ділянка обліковувалась як землі загального користування (штучні водосховища), яка входить до складу земель водного фонду, рішення щодо встановлення цільового призначення вказаної земельної ділянки не надходило, землевпорядна документація щодо відчуження спірної земельної ділянки до управління не надходила.

Крім того, суди дійшли висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та не є земельною ділянкою рекреаційного призначення посилаючись при цьому на те, що згідно матеріалів роздержавлення у 2001 році земель ВАТ дослідного господарства племінного заводу "Україна" в межі с. Свидівок були передані земельні ділянки, загальною площею 260,68 га: в тому числі 21,2 га як землі загального користування (зелені насадження); 84,72 га як землі запасу, з яких під господарськими дворами - 15,2 га, ріллею - 4,3 га, пасовищами - 11,3 га, сіножатями - 5,0 га, землями історико-культурнного призначення - 42,7 га; мілководдя Кременчуцького водосховища - 100,0 га.

Судами зазначено, що спірна земельна ділянка, яка є предметом спору, введена у межі села Свидівок Свидівоцької сільської ради Черкаського району за рішенням Черкаської обласної ради № 21-17-IV від 13.04.2005 "Про зміну меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району". Крім того, було прийняте рішення Черкаської районної ради № 15-37 від 19.05.2004 "Про зміну меж сіл Свидівок та Сокирно", яким запропоновано обласній раді змінити межі відповідних сіл. Так до складу села Свидівок були включені земельні ділянки загальною площею 260,68 га, із них 34,84 га - земель, які перебували у користуванні юридичних осіб, 3,8 га - земель, які перебували у користуванні, проте на які не були оформлені документи (кладовище), 7,5 - земель резервного фонду, 84,72 - земель запасу, 6,00 га - не витребуваних паїв, 123,82 га - земель загального користування, в тому числі - 100,00 га мілководдя Кременчуцького водосховища.

Також судами зазначено, що спочатку спірна земельна ділянка у складі більшої перебувала в оренді ТОВ "Дніпровський Баркас" на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11 та укладеного ним із Свидівоцькою сільською радою договору оренди землі від 10.09.2007, в якому вказано, що предметом договору оренди є земельна ділянка площею 4,50 га, з них: 2,0 га інші зелені захисні насадження, 2,50 га болото, як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови, строком на 49 років без права капітального будівництва, та в пункті 1 цього договору вказано, що це земля несільськогосподарського призначення під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші зелені насадження) та земель загального користування (болото), яка знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту.

Передаючи земельну ділянку в оренду ТОВ "Дніпровський Баркас", Свидівоцька сільська рада у рішенні від 07 вересня 2007 року № 13-11 "Про надання ТОВ "Дніпровський Баркас" земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу" вказувала на дотримання встановлених статтею 61 Земельного кодексу України обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж Кременчуцького водосховища.

Укладенню цього договору передувало отримання відповідних висновків та погоджень, зокрема, спеціалістом Черкаського регіонального управління водних ресурсів подано висновок від 08.08.2007 щодо попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 4,5 га ТОВ "Дніпровський баркас" під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, в якому вказано, що зазначена земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища в адмінмежах Свидівоцької сільської ради і у висновку, з посиланням на ст. 85 Водного та ст. 59 Земельного кодексів України, погоджено розташування земельної ділянки ТОВ "Дніпровський баркас" при вказаних у висновку умовах, зокрема, щодо дотримання вимог статей 58, 88, 89 та 61 Водного та Земельного Кодексів України щодо господарювання в прибережних захисних смугах річок та водойм, заборони будівництва капітальних споруд тощо. У Акті погодження місця розташування земельної ділянки від 03.07.2007 Комісія погодила товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" розташування на цій земельній ділянці культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу, площею 4,5 га, в довгострокову оренду строком на 49 років без права капітального будівництва в адмінмежах Свидівоцької сільської ради.

Судами встановлено, що 28.05.2009 директор ТОВ "Дніпровський Баркас" звернувся до компетентних органів із заявою про передачу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" право оренди земельної ділянки загальною площею 4,50 га, що належить ТОВ "Дніпровський Баркас" на підставі договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом 10.09.2007, реєстр. № 6943, без зміни цільового призначення. Була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо переоформлення права користування (оренда 49 років) земельною ділянкою площею 4,5035 га з ТОВ "Дніпровський Баркас" на Обслуговуючий кооператив "Дніпровський Баркас" без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва по вул. Дахнівській с. Свидівок Черкаського району. Вказана земельна ділянка мала кадастровий номер 7124986000:04:005:0090. На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 20.10.2009 № 33-16 між Свидівоцькою сільською радою і обслуговуючим кооперативом "Дніпровський Баркас" від 10.11.2009 був укладений договір оренди землі, предметом якого вказана земельна ділянка загальною площею 4,5035 га (землі, що використовуються для відпочинку) строком на 49 років, та вказано, що це земля несільськогосподарського призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", яка знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, вул. Дахнівська. В пункті 16 цього договору оренди вказано, що цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, за функціональним призначенням - під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва.

Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій визнаються колегією суддів передчасними, з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 128 Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до статті 50 Земельного Кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Згідно статті 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Згідно зі статтею 4 Водного кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно зі статтею 59 Кодексу землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Згідно статті 60 Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 61 Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Статтею 791 Кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за проектами землеустрою із впорядкування існуючих землеволодінь.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповіді, зокрема, Черкаського регіонального управління водних ресурсів лист управління Держземагентства у Черкаському районі від 05.02.2015, рішення Свидівоцької сільської ради №31-29 від 07.08.2009 стосуються земельної ділянки площею 4,5035 га, при цьому, площа земельної ділянки за договором купівлі - продажу від 13.02.2014 складає 3,1035 га.

Також судами не звернуто увагу на те, що відповідь Управління Держземагенства у Черкаському районі від 05.02.2015 №1091/01-16 надана щодо земельної ділянки площею 4,5035 га вид угідь: кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток, що обліковується на 01.01.2015 р. та розташована в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту.

Також, не звернуто уваги на те, що згідно рішення Черкаської районної ради від 20.02.2001 року № 15-12 "Про затвердження проекту роздержавлення земель ВАТ дослідного господарства племінного заводу "Україна" землі державної власності відповідно до цільового призначення поділено на: землі сільськогосподарського призначення (резервний фонд) - 247,0 га в тому числі в адмінмежах Геронимівської сільської ради - 172,9 га та адмінмежах Свидівоцької сільської ради - 74,1 га.; землі лісового фонду - 84,7 га в адмінмежах Свидівоцької сільської ради; землі історико-культурного призначення - 42,7 га в адмінмежах Свидівоцької сільської ради.

Крім того, судами не звернуто уваги, що у договорі оренди землі від 10.09.2007, зазнчено, що предметом договору оренди є земельна ділянка площею 4,50 га, з них: 2,0 га інші зелені захисні насадження, 2,50 га болото і передана в оренду, як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови.

Також судом не надано оцінки листу Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області від 17.08.2015 року № 26-28-0.4-3529/2-15 та поясненням по апеляційній скарзі Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області, поясненням Свидівоцької сільської ради від 26.08.2015 № 279/02-17, з яких, зокрема, вбачається, що згідно даних Державного земельного кадастру обмеження у використанні земель (прибережна захисна смуга), про які йдеться у рішенні Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 року № 13-11 "Про надання ТОВ "Дніпровський баркас", наявні на земельній ділянці з кадастровим номером 7124986000:04:005:0164 з площею 1,400 га, яка є складовою земельної ділянки площею 4,5035 га, що була об'єктом оренди згідно вказаного рішення. В той же час земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163, яка стала об'єктом викупу, навіть не межує з Кременчуцьким водосховищем і тому на ній відсутні будь-які обмеження у використанні, що встановлені Земельним кодексом України. Також, суди дійшли висновку, що за спірним договором продана частина земельної ділянки, передана у 2009 році другому відповідачу в оренду на 49 років (3,1035 га і 4,5035 га). Однак судами не звернуто уваги на одночасне існування договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 3,1035 га та договору оренди землі площею 4,5035 га. Не встановлено чи була передана вказана земельна ділянка за договором купівлі - продажу. Таким чином, судами не було з'ясовано, яка саме земельна ділянка стала об'єктом викупу.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не перевірено всі доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи та не з'ясовано дійсні правовідносини сторін.

Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.

Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі №925/472/15 господарського суду Черкаської області та рішення господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко